Модуль перетворювача температури бере необроблений сигнал термометра опору або термопари й перетворює його в стандартний сигнал контуру, який решта системи керування може прочитати. Він існує тому, що обидві родини сенсорів дають сигнали, яких вхідна карта контролера, реєстратор або щитівний індикатор не можуть ужити безпосередньо: термометр опору повертає малий опір, що залежить від довжини проводів, а термопара повертає кілька десятків мілівольтів, що залежать від температури клем не менше, ніж від вимірюваної температури. Підготувати цей сигнал біля сенсора, а не на далекому кінці довгого кабелю, це і є призначення модуля.
Модуль на цій сторінці двопровідний, з живленням 24 В постійного струму, виходом 4-20 мА у стандартному виконанні й версією 0-10 В у тому самому корпусі. Входи охоплюють поширені платинові й мідні елементи опору та вісім типів термопар, а вольфрам-ренієві типи й Pt1000 доступні на замовлення; похибка, наведена в документі, становить 0,2 % діапазону. Основа 44 x 40 мм із клемником кроком 8 мм, два підстроювальні потенціометри й кріпильні гвинти M3 x 5, корпус із важкозаймистого нейлону PA66.
Оскільки тип входу це налаштування, а не окремий прилад, один тип модуля закриває широкий діапазон технологічних температур: той самий корпус охоплює Pt100 за мінус 200 °C і термопару типу B за 1800 °C, різнячись набором входів у замовленні та призначеним йому діапазоном виходу.
Як працює перетворювач температури
Вимірювальний ланцюг починається на елементі. Елемент опору читають, пропускаючи крізь нього малий струм збудження й міряючи напругу, що виникає; документ дає цей струм як 0,2 мА, і він досить малий, щоб саморозігрів елемента лишався невеликим. Термопару читають як напругу, а оскільки ця напруга виникає між робочим спаєм і клемами, де закінчуються проводи, температуру клем треба знати й компенсувати. Саме через цю компенсацію термопару під’єднують до перетворювача проводом термопари, а не мідним: мідні з’єднання вносять власні напруги в місці, де закінчується провід термопари.
Далі сигнал лінеаризують і масштабують. Термометр опору йде опублікованою кривою, термопара йде поліномом свого типу, а вхідний каскад розрізняє вхідний сигнал досить тонко, щоб лінеаризація не була панівною похибкою: документ зазначає 24-розрядний сигма-дельта перетворювач, а це значно більше розділення, ніж потрібно для похибки 0,2 % діапазону. Розділення й похибка це різні величини, і саме похибка разом із температурним коефіцієнтом описує, що модуль справді дає.
Вихідний каскад веде струмовий контур. У двопровідній схемі та сама пара проводів несе і живлення, і сигнал, а струм, який споживає модуль, і є вимірюванням, тож модуль має працювати на напрузі, що лишається після того, як опір контуру взяв свою частку. Тому навантаження й живлення пов’язані: навантаження 250 Ом або 500 Ом плюс опір кабелю це те, що має вести живлення 24 В, і документ саме тому ставить межу на опір проводів, а не як рекомендацію щодо кабелю.
На модулі стоять два потенціометри для нуля й діапазону. Вони там тому, що перетворювач це та точка в контурі, де встановлений комплект можна підстроїти: допуск елемента, опір проводів і резистор контуру всі зводяться до одного зсуву й однієї похибки підсилення, і обидві можна виправити на модулі проти опорного термометра.
Як вибрати перетворювач
Починають із сенсора, бо тип входу для модуля фіксований. Pt100 це звичайний вибір там, де температуру треба обґрунтувати й вона лишається в його діапазоні; термопара бере гору там, де температура досить висока або точка досить мала, щоб елемент опору був недоречний. Документ перелічує Pt100, Cu50, Cu100 і Pt1000 на боці опору та типи B, E, J, K, N, R, S і T плюс WRe3-25 і WRe5-26 на боці термопар.
Далі діапазон виходу, і це рішення найбільше впливає на відлік на практиці. Контур 4-20 мА несе фіксований діапазон струму, і призначений йому діапазон вирішує, скільки температури припадає на кожен міліампер. Вузький діапазон навколо робочого дає тонший відлік у ньому, але все поза ним обрізається. Документ перелічує призначувані діапазони від мінус 20 до 60 °C аж до 0-600 °C у кроках, наведених у таблиці вибору, а позначка 0-100 °C з’являється у версії 0-10 В.
Далі сам контур. Живлення 24 В постійного струму, навантаження заявлене як 250 Ом або 500 Ом, і межу опору проводів треба поважати. Там, де траса довга або приймальний прилад дає важче навантаження, схему обмежує напруга, доступна на модулі, і документ пропонує виготовлення на замовлення там, де опір проводів на трасі з Pt100 перевищує 35 Ом.
Далі оточення й монтаж. Документ дає робочий діапазон від мінус 30 до 80 °C у таблиці параметрів, але описує від мінус 20 до плюс 60 °C як звичайний робочий діапазон, і наводить також діапазон перевезення й зберігання від мінус 40 до 120 °C. Корпус це основа 44 x 40 мм із гвинтами M3 x 5, що пасує щиту або польовій оболонці, а не стіні.
Нарешті зонд у комплекті. Документ описує зонди до модуля, зокрема вальцьований Pt100 діаметром 4 мм і довжиною 30 мм на 0,5 м водонепроникного проводу, плоский Pt100 розміром 7,5 x 20 x 3,6 мм, різьбову водонепроникну версію на 1,5 м проводу з різьбленням M6 x 1 і високотемпературну версію з різьбленням M12 x 1, розраховану на 420 °C. Ізоляція проводів у цих варіантах не однакова, і високотемпературний клас несуть лише проводи в нержавній оплітці.
Обмеження та пункти для підтвердження
Заява про похибку потребує посилання, щоб мати сенс. 0,2 % діапазону це відсоток призначеного діапазону, а не вимірюваної температури, тож діапазон 0-600 °C і діапазон 0-50 °C дають за тієї самої цифри досить різні абсолютні похибки. Документ не наводить стандарту, на якому ця цифра стоїть, тож її слід читати як специфікацію постачальника й підтверджувати за свідоцтвом там, де застосування від неї залежить.
Дві цифри температурного коефіцієнта не узгоджені. Загальні 25 ppm на °C діапазону й окремі 250 ppm на кельвін для входу Pt100 на діапазоні 100 °C різняться на порядок, і документ не каже, які входи покриває загальна цифра. Там, де модуль працює не за температури калібрування, ця розбіжність важить більше за саму похибку, і поки її не з’ясовано, безпечніше припускати ширшу цифру.
Деякі межі в документі треба читати уважно. Межу опору проводів дано як менше 80 Ом і для навантаження 500 Ом, і для 250 Ом, що незвично: припустимий опір проводів зазвичай падає зі зростанням навантаження, бо обидва споживають ту саму напругу контуру. Цю цифру позначено, а не опубліковано як дві окремі перевірені межі. Межа вихідного струму 20,3 мА так само є цифрою насичення, а не робочою точкою.
Кілька параметрів, які специфікація зазвичай наводить, відсутні: ступінь захисту корпусу, межі вологості, напруга ізоляції між входом і виходом і довгострокова стабільність. Вони стоять на цій сторінці як потрібні дані, а не як оцінки. Документ також зазначає, що комплектуючі імпортні, не називаючи ні класу, ні походження, і це тут не публікують, бо з наданого документа цього не обґрунтувати.
Два практичні зауваження щодо комплекту. Документ зазначає, що зонди в комплекті складають вручну й вони можуть нести розбіжність вимірювання, тож пару зонд і перетворювач слід вважати комплектом, який треба підстроїти, а не двома незалежно замінними частинами. І виріб не має позначення моделі в наданому документі: напис на корпусі це етикетка конфігурації, тож у замовленні слід назвати тип входу, форму виходу й призначений діапазон, а не код.
Кожне значення нижче взято з вихідної документації. Якщо параметр не зазначений у наявних матеріалах, він позначений як «потрібні дані», а не оцінений приблизно.