Інтелектуальний електромагнітний витратомір

Електромагнітний витратомір це прилад, яким правильно вимірюють брудну рідину. У просвіті немає нічого, крім самої рідини, тож ніщо не перекриває витрату й ніщо не затримує волокон, абразиву чи твердих частинок; прилад читає напругу, що виникає в рухомому середовищі, а не положення рухомої деталі. Саме тому стічні води, пульпа, паперова маса та лінії дозування хімікатів є його природними задачами, і саме тому він тримає похибку на таких середовищах, які забили б або заклинили інші типи.

Ціна такої конструкції це передумова. Рідина має проводити струм, а труба має бути заповнена повністю. Там, де не виконується жодна з умов, ніяка якість приладу не допоможе, і відповіддю є інша технологія, а не кращий витратомір.

Що робить прилад і що йому потрібно

Вимірювальна ділянка це футерована частина труби, навколо якої розміщено котушки, а крізь футерівку в контакт із рідиною виходять два електроди. Котушки створюють магнітне поле в просвіті; рухома провідна рідина наводить у цьому полі малу напругу; електроди її знімають. Оскільки для заданого просвіту й поля напруга пропорційна швидкості, прилад перераховує її в об’єм за одиницю часу.

Звідси прямо випливають два наслідки. Рідина з провідністю нижче потрібної сенсору не дає придатного сигналу, і саме тому деіонізована вода, чисті розчинники та більшість вуглеводневих продуктів виходять за межі застосування, а не просто становлять складність; і саме тому цей витратомір пропонують у виконаннях для низької провідності, від 2 мкСм/см для контурів охолодження та від 5 мкСм/см для пульпи, коли стандартний поріг 50 мкСм/см завеликий для задачі. Крім того, електромагнітне коло включає трубу та землю, тож заземлювальний електрод, який описують матеріали, є частиною вимірювання, а не зручністю монтажу: прилад без надійного заземлення тримає дрейфуючий нуль, і жодне калібрування цього не виправить.

Вибір футерівки та електрода

Саме на цих двох частинах вирішується сумісність усього приладу із середовищем, і вирішувати їх краще парою. Футерівка не дає наведеному сигналу замкнутися крізь металевий корпус, і вона ж є поверхнею, яку середовище торкається протягом усього строку служби приладу. Електрод це єдина точка, де метал навмисно контактує з рідиною.

Два різні механізми відмови треба закрити одночасно. Хімічна агресія визначає родину: фторопласт для агресивних кислот і лугів, гума для води та слабоагресивних середовищ. Абразивне зношування визначає вибір усередині родини: абразивна пульпа зношує фторопласт із швидкістю, якої жоден хімічний аргумент не передбачає, і саме тому в матеріалах запропоновано гумові футерівки. Далі температуру звужує вибір знову, бо кожна футерівка має власну границю для середовища, і матеріали наводять їх окремо, а не як єдину величину приладу, а це означає, що максимальну температуру конкретного замовлення задає футерівка, а не витратомір.

У матеріалах є окрема таблиця вибору для кожного, де корозійну поведінку кожного матеріалу електрода описано проти кислоти, лугу або солі, з якими він має зустрітися. Оскільки таблиці окремі, комбінацію варто підтвердити для конкретного середовища, а не збирати з двох окремо розумних виборів.

Зчитування показів і передавання даних

Прилад показує миттєву та сумарну витрату разом на вбудованому дисплеї, тож показ, знятий на приладі, несе із собою підсумок за зміну. Для всього, що виходить за межі місцевого зчитування, у матеріалах описано необов’язковий бездротовий модуль, а не проводовий вихід: прилад звітує до хмарної платформи через вузькосмуговий канал, термінал мобільного передавання даних або граничний шлюз, з моніторингом кількох приладів і експортом даних.

Це варто відзначити як питання обсягу постачання, а не як характеристику. Проводовий вихід це те, чого зазвичай очікує система керування підприємства, і в матеріалах його не зазначено, тож інтерфейс треба визначити в запиті, а не припускати з наявності дисплея.

Установлення

У матеріалах наведено пряму ділянку 10 діаметрів труби до приладу та 5 після нього, і причини ті самі, що для будь-якого приладу, який вимірює швидкість: профіль на електродах є частиною вимірювання. Там же наведено монтажні положення, які тримають трубу повною й без повітря: на висхідній ділянці лінії або на нижчій частині горизонтальної ділянки, ніколи у найвищій точці лінії, ніколи на вертикалі з рухом униз; і рекомендовано вентиляційний клапан нижче за рухом там, де перепад у лінії перевищує 5 м. Прилад не встановлюють на всмоктувальній стороні насоса.

Практична причина, чому ці правила сформульовано так твердо, полягає в тому, що погано встановлений витратомір не відмовляє. Він показує, і показує правдоподібно, а похибка проявляється як повільна розбіжність із підсумком, знятим деінде, а не як несправність, на яку можна вказати.

Обмеження вимірювання та критерії вибору

Перше обмеження це провідність, і його треба перевірити раніше за все інше, бо воно вирішує, чи тип узагалі застосовний. Друге полягає в тому, що труба має бути заповнена повністю: частково заповнена лінія дає показ за змоченою площею, яка не дорівнює просвіту, і похибка найбільша тоді, коли витрата найменша, а це саме той момент, коли підприємство найчастіше шукає витік або засмічення.

Крім того, матеріали залишають кілька величин невизначеними, і їх наведено як потрібні дані, а не вирішено тут. Найважливіше з них це вихід: не зазначено ні проводових аналогових, ні імпульсних, ні послідовних сигналів, не наведено й напруги живлення, тож електричний інтерфейс замовлення матеріалами ще не визначено. Робочу температуру від -10 до 55 °C наведено без зазначення, чи це температура довкілля, чи середовища, а максимальна температура середовища фігурує лише для кожної футерівки. Таблицю розмірів у матеріалах відтворено з приміткою, що значення її стовпців виведено з креслення. А похибку наведено як відсоток показу, що не є тією самою величиною, що клас похибки, і перераховувати її в клас не можна.

Замовлення

Відповідь фіксують середовище, його провідність і те, чи вона змінюється; мінімальна, нормальна та максимальна витрата; зовнішній діаметр труби, товщина стінки та стандарт фланця, якому прилад має відповідати; футерівка й електрод або хімічне середовище, якщо їх ще не визначено; максимальна температура середовища та тиск у лінії; потрібний номінал тиску; електричний інтерфейс і те, що його читатиме; чи промивають процес на місці, чи його закопують, чи він піддається іншим умовам, що змінюють корпус; і чи класифіковано зону як вибухонебезпечну. Переліку середовищ і даних про трубу достатньо для попередньої пропозиції, яку потім уточнюють, коли визначено футерівку й електрод. Кількість, порт призначення та потрібна дата постачання завершують запит.