Портативне магнітопорошкове ярмо

Магнітопорошкове ярмо купують тоді, коли поверхневу тріщину треба знайти на деталі, завеликій, заважкій або надто міцно встановленій, щоб її принести на пост перевірки. Ярмо несуть до з’єднання, з’єднання намагнічують між його полюсами, наносять частки, і будь-яка тріщина, що перериває поле, проявляється індикацією на поверхні.

Це один із найшвидших способів покрити зварний шов або поверхню виливка, і один із найлегших, щоб зробити погано, бо індикацію дає поле, встановлене в потрібному напрямку й потрібної сили.

Що це за обладнання

Намагнічувальне ярмо та засіб його живлення. Ярмо це ручна частина: шихтований осердя з двома полюсами, які ставлять на виріб, із котушкою, яку вмикають на ті кілька секунд, що потрібні часткам. Решту складає живлення: мережа, батарейний блок або інверторний блок, який дає змінний струм далеко від розетки.

У цьому матеріалі ряд має три шари. Ярма прямого живлення працюють від однофазної розетки 220 В і є найпростішим і найлегшим компонуванням. Виконання з блоком додають батарейну коробку й сягають глибше в матеріал. Настільний блок приносить той самий принцип на стаціонарний пост для дрібних деталей, із чотирма змінними щупами, що охоплюють різну відстань між полюсами та різне відривне зусилля.

Намагнічування і чому форма струму має значення

Намагнічування має напрямок. Тріщину виявляють найкраще тоді, коли потік перетинає її під великим кутом, тож тріщині, що йде вздовж осі деталі, потрібне поле, прикладене навколо неї, а тріщині, що йде впоперек, потрібне поле вздовж неї. У ручній роботі обидва напрямки прикладають по черзі, бо припущення про орієнтацію дефекту, якого ще не знайшли, і є те, через що його пропускають.

Форма струму задає глибину. Змінний струм збирає поле біля поверхні через поверхневий ефект і є правильним вибором для тріщин, що виходять на поверхню; постійний струм і випрямлений струм від інвертора проникають далі, і саме тому для виконань із блоком у цьому ряду заявлено 5 мм, тоді як для ярм прямого живлення заявлено 3 мм. Між цими двома величинами саме ярмо не змінюється: змінюється те, що його живить.

Індикація, частки та світло

Індикацію створюють частки, а не прилад. Сухий порошок зручний і терпить шорсткі поверхні та підвищену температуру; мокра суспензія в рідині-носії чутливіша, і саме її зазвичай вимагають роботи за кодом. Для перевірки білим світлом частки кольорові, і їх читають на підготовленому контрастному фоні. Для люмінесцентної перевірки їх покривають так, щоб вони люмінесціювали під ультрафіолетовим світлом, і індикацію читають у затемненій зоні, що знаходить слабші індикації ціною затемненого приміщення й лампи, вихід якої треба підтримувати й перевіряти.

Обладнання має показати, що поле було достатнім. У цьому ряду це роблять на стандартному зразку A1 із пазом 15/50, описаним як чітко показаний. Індикатор поля, який показує і силу, і напрямок поля, у матеріалах не наведено, і там, де стандарт його вимагає, його запитують окремо.

Вибір між виконаннями

Ярма прямого живлення це правильна відповідь там, де розетка в межах досяжності від роботи й шукані дефекти виходять на поверхню. Виконання з блоком існують із двох причин, які часто є однією: робота далеко від розетки або дефект може лежати одразу під поверхнею й потребує глибшого поля.

Усередині виконань із блоком вибір здебільшого стосується лампи, бо виконання з білим і ультрафіолетовим світлом є тим самим приладом. Інверторна модель це виняток: у неї заявлене вище відривне зусилля, а це важить на товщих перерізах, де для тієї самої щільності поля потрібне сильніше поле. Настільний блок це зовсім інше рішення: його купують тоді, коли деталі достатньо малі, щоб їх брати в руки, а обсяг виправдовує стаціонарний пост.

Обмеження вимірювання та критерії вибору

У матеріалах наведено два різні значення відривного зусилля на змінному струмі, 45 Н на ярмах прямого живлення й 69 Н на інверторній моделі та моделях серії Y, без їх узгодження, а масу ярма подано як 2,5 кг в одному місці й 2,4 кг в іншому. Обидві розбіжності внесено як відкриті пункти, а не вирішено тут, бо обидві впливають на те, чи можна досягти заявленої сили поля на заданому перерізі.

Третій розрив стосується методу, а не специфікації: у матеріалах не названо жодного приймального стандарту. Вимоги до сили поля, до середовища часток, до рівня освітлення й до форми протоколу зазвичай задає стандарт, за яким виконують перевірку, і без нього обладнання обирають ні під що конкретне. Цей стандарт і є перше, що має назвати запит.

Межі методу теж належать сюди. Він працює лише на феромагнітному матеріалі, тож аустенітна нержавна сталь, алюміній, мідь і їхні сплави не дають індикацій, хоч би як добре було настроєне обладнання. Він сягає кількох міліметрів, тож внутрішній дефект глибше за це шукають іншим методом. І він лишає деталь намагніченою, із чим треба щось робити до того, як деталь оброблятимуть, зварюватимуть або ставитимуть поряд із приладами, а цей крок легко пропустити й дорого виявити пізніше.

Замовлення

Відповідь фіксують матеріал і марка та підтвердження, що матеріал феромагнітний; деталь або шов, які треба перевірити; те, чи робота в цеху, чи на майданчику і чи є там мережа; те, чи шукані дефекти виходять на поверхню, чи лежать під нею; те, чи вимагається перевірка білим світлом чи люмінесцентна і чи можна затемнити зону; те, чи деталі мають лишатися розмагніченими; і приймальний стандарт разом із рівнем приймання, за яким працюють. Стандарт практично не є необов’язковим: він вирішує, яку силу поля треба продемонструвати, а матеріали за цією сторінкою не називають жодного. Кількість, порт призначення та потрібна дата постачання завершують запит.